Повернення з фронту до цивільного життя — це шлях, який вимагає часу, глибокої внутрішньої перебудови та адаптації до нових реалій. Як допомогти захисникам віднайти нові сенси, професійно реалізуватися та відновити відчуття контролю над власним життям за допомогою інструментів неформальної освіти?
Щоб знайти відповіді на ці питання та почути голос самих ветеранів, наша команда БО «Фонд громади Вознесенська» провела дослідження. Протягом квітня–травня у нашій громаді відбулися три комплексні фокус-групові дискусії, які об’єднали 26 учасників. Ми запросили до відвертої розмови ветеранів (зокрема тих, хто має інвалідність чи пройшов через важкі поранення й полон), військовослужбовців, а також членів родин захисників, зниклих безвісти, полонених та загиблих Героїв.
Це дослідження мало для нас виключно прикладний характер: ми прагнули не просто зафіксувати статистику, а зрозуміти глибинні процеси реінтеграції, щоб напрацювати дорожню карту для реальних управлінських рішень у громаді.
Нові ролі та спільні виклики: як змінюються життєві сценарії родин захисників
Головний якісний висновок, який ми зробили під час зустрічей: реінтеграція — це шлях, який ветеран і його рідні проходять разом як одна команда. Повернення додому після фронтового досвіду змінює звичний побут, фінансові стратегії сім’ї та потребує перерозподілу обов’язків. Найболіснішим етапом для багатьох стає саме пошук нової професійної ідентичності, коли колишня робота стає неможливою через стан здоров’я.
Учасники наших фокус-груп описують свій стан не як гостру кризу, а скоріше як тривале внутрішнє напруження, до якого родинам доводиться адаптуватися в повсякденному житті. Найчастіше це проявляється через такі базові речі, як порушення сну чи чутливість до різких звуків, що емоційно впливає на кожного, хто поруч.
Водночас ми побачили неймовірну внутрішню стійкість і відповідальність наших людей. У розмовах вони рідко концентрувалися на власному болю чи дискомфорті. Натомість першочергово дбали про спокій і безпеку інших — дітей, батьків чи бойових побратимів. Саме цей величезний потенціал турботи та взаємопідтримки може стати міцним фундаментом для відновлення, якщо громада вчасно підставить їм плече.
Чотири ключові виклики, які ми зафіксували
Під час обговорень респонденти чітко окреслили головні бар’єри, які заважають їм повноцінно повернутися до цивільного ритму:
- Фрагментарність системи підтримки. У громаді є розрізнені інструменти (юридичні консультації, виплати, соціальні послуги). Проте відсутня єдина логіка їх поєднання. Ветерани та їхні рідні змушені самостійно шукати інформацію та відстежувати маршрути в різних кабінетах. Брак координації створює відчуття хаосу та викликає додаткову втому.
- Запит на довготривалу психологічну реабілітацію. Формальне надання кількох консультацій не працює. Ми побачили високий запит на спеціалістів, які розуміють контекст війни та специфіку бойового досвіду. Крім того, допомоги потребує вся сімейна система — дружини, матері та діти. Наразі є гостра потреба у розвитку груп взаємопідтримки у форматі «рівний-рівному».
- Соціальна ізоляція та комунікаційні бар’єри. Частина ветеранів схильна до звуження соціальних контактів як механізму самозахисту. Відчуття нерозуміння з боку цивільного оточення та складні, бюрократизовані процедури взаємодії з посадовцями змушують людей закриватися. Громаді критично бракує безпечних, інклюзивних просторів для живого неформального спілкування.
- Потреба в професійній навігації. Працевлаштування сприймається ветеранами як повернення особистої автономії та гідності. Величезна кількість учасників виявила готовність до перекваліфікації (навчання нових професій, технічних спеціальностей, підприємництва). Проте бракує чіткої траєкторії: люди не знають, з чого почати навчання, які курси є реалістичними з урахуванням їхнього стану здоров’я та де шукати менторську підтримку.
Освіта, спорт та простір: наші точки зростання
Попри значні виклики, дослідження показало, що наша громада має величезний потенціал для змін. Основними ресурсами відновлення учасники назвали:
- Неформальну освіту: Короткострокові практичні курси та мікропрограми створюють відчуття руху вперед. Головна умова — навчання має бути адаптованим (гнучкий графік, прикладний характер, підтримка менторів).
- Адаптивний спорт та активність: Фізичні навантаження у груповому форматі (плавання, настільний теніс, петанк, стрільба чи риболовля) визнані дієвим методом повернення контролю над тілом та подолання ізоляції через нові знайомства.
- Інформаційну прозорість: Створення єдиного інформаційного ресурсу з чіткими алгоритмами дій здатне суттєво знизити рівень тривожності.
Системні управлінські рішення: як ми діємо далі
Результати цього дослідження лягають в основу оновленої ветеранської політики нашого Фонду та громади загалом. Ми виділили три стратегічні кроки:
- Впровадження моделі кейс-менеджменту: Перехід від розрізнених сервісів до індивідуального довготривалого супроводу. Кейс-менеджер має стати єдиним провідником родини, який допомагає координувати питання медицини, освіти та зайнятості залежно від того, як змінюються потреби людей з часом.
- Запровадження етичних стандартів взаємодії: Спосіб комунікації рішень часто важливіший за саме рішення. Тон спілкування та рівень поваги безпосередньо впливають на відчуття гідності. Ми плануємо ініціювати навчання для надавачів послуг, щоб виключити формалізм у спілкуванні з ветеранами.
- Профілактика вигорання фахівців: Стійкість системи залежить від стійкості людей, які в ній працюють. Соціальні працівники та психологи, які щодня стикаються з бойовою травмою, потребують регулярної супервізії та підтримки.
Головний висновок для нас: Ветерани, ВПО та молодь нашої громади чітко задекларували бажання бути активними суб’єктами змін, а не просто пасивними отримувачами послуг. Вони готові включатися в роботу.
І ми вже перейшли від теорії до дій. Спираючись на результати дослідження, ми провели партисипативні воркшопи з ветеранами, Молодюжною радою та внутрішньо переміщеними особами. Разом ми проєктували майбутній інклюзивний вуличний простір біля ветеранського хабу та на центральній площі. Радіусні лавки для спілкування, майданчик для петанку й тенісу, вуличні кінотеатри — все це ідеї наших мешканців, які ми вже впроваджуємо в життя.
Також отримані аналітичні дані будуть безпосередньо використані нами для адаптації навчальних програм Центру освіти дорослих та розбудови майбутнього Кар’єрного центру громади.
Стаття підготовлена за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в межах Проєкту «Імпульс: розширення можливостей громадянського суспільства для стійкості та відновлення України», що реалізовується завдяки фінансуванню Норвегії (Norad) та Швеції (Sida), у партнерстві з Фондом Східна Європа. Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Уряду Норвегії та Уряду Швеції.